Незвичайна історія про дружбу людини і птаха на Чернігівщині. Там заприятелювали місцевий мешканець Іван Кулага і лелека Кузя. Довгоногий зимував у чоловіка під піччю, вчився ловити жаб і куштував сало. Усі подробиці у Тетяни Іванченко.

А от і сам довгоногий — власною персоною.

Делікатеси для Кузьки зносить мало не все село. Полюбився місцевим вихованець Івана Антоновича. Коли родичі лелеки полетіли в теплі краї, а малому було і холодно, і голодно, чоловік забрав його додому. З того часу в них справжня дружба.

— Ти ж хороший в мене, Кузік, да.

Про те, що Кузя хороший, знають усі сусіди. До своїх спонсорів за делікатесами лелека частенько навідується.

Раїса Юрченко, сусідка:

— Если калитка закрыта, и мы как бы далековато , на городе, то он тогда начинает настойчиво клювом стучать в дверь. Его нельзя не любить, я его настолько люблю, вот и он наверное это чувствует.

Семирічна Іра несе улюблену страву довготелесого.

— Я несу своему другу рыбку, Кузе.

Раціон у гурмана Кузі — далеко не лелечий.

— Мойву любить, деруни Маруся пече картофельниє.

Якось навесні вирішив Іван Антонович навчити Кузьку дорослого життя. Поніс чорногуза на річку жаб ловити.

Іван Кулага, друг Кузі:

— Кажу, Кузя, лови жаб, а вони плигають — і він тоді тікає, тікає на берег.

Наробив сміху пернатий і втік додому. Там хитрюгу завжди чекають ласощі і перегони з господарем.

Коли самому з азартом Кузі не справитися, на допомогу йде важка артилерія.

— Вже все, ушол, улетів.

А цього літа Кузя закохався. Холостяк прилетів у компанії лелечихи. Місцевого улюбленця зустріли хлібом та рибою. Доки дзьобатий наминав наїдки, дама гордо стояла на даху. А потім взяла і… полетіла. Характерами не зійшлися, посміхається господиня. Для неї бузько, як мала дитина.

— Уже ми попривикали, дак наче наш член сім’ї.

Коли улюбленця довго немає, вдома хвилюються.

— Кузя, кузя, счас я проїду, мо на кублі сів.

Вдома на чорногуза чекають улюблені макарони і чергова порція дружби.

Тетяна Іванченко, Микола Шараєвський, Новини, Телеканал «Інтер»