Супруги-инвалиды с Волыни создали свой бизнес и помогают другим (видео)
Герої нашого наступного матеріалу пересуваються на милицях. Але вони не розраховують на чиюсь підтримку, а навпаки самі допомагають людям із фізичними вадами повірити у власні сили. Подружжя Міньковських із Волині — інваліди, та життя в них насичене: Іван та Валентина створили міцну родину і навіть започаткували у скрутні 90 власну справу. Цією історією ми завершуємо серію матеріалів про успішний бізнес українців.
Іван та Валентина Міньковські — інваліди першої групи. Жінка через захворювання кісток на зріст трохи більше метра. Чоловік ще у дитинстві втратив ноги. Незважаючи на це, живуть повноцінним життям. А їхній шлюб — взірцевий для усіх навколишніх. Познайомилися ще в дитинстві — у будинку-інтернаті.
Іван Міньковський:
— Коли Валі ще було 13 років, я підійшов до неї і сказав: «Ти будеш моєю жінкою».
За кілька років відгуляли весілля.
Валентина Міньковська:
— Воно не було таким пишним і не було у нас багато людей, але, знаєте, воно було для нас дуже вирішальним кроком. І ми дуже серйозно до цього поставилися. Ми розуміли, що це раз і назавжди.
У подружжя двоє дітей, донька Катерина і син Василь. Вони кажуть — їхні батьки — найкращі.
Василь Міньковський, син:
— Вони виховали мене правильно, я впевнений у цьому. Не кожні здорові батьки можуть це зробити. Я, наприклад, не звертаю увагу на те, що, можливо, якісь фізичні недоліки є. Я просто поважаю їх і люблю.
Щоб прогодувати дітей, Іван та Валентина започаткували свій невеликий домашній бізнес. На ринку побачили картини зі шпону — тонких листів деревини. На них був чималий попит. І подружжя почало робити подібні речі. Матеріал брали на меблевій фабриці — відходи, що йшли на спалювання.
Іван Міньковський:
— Я картинок нароблю за пару днів із Валею, і за один базар продам, ціла місячна пенсія тільки за один базар.
Нині вироби Міньковських продають і за кордоном. А подружжя дає уроки, як їх робити. У цій майстерні Нововолинської міської організації інвалідів проходять соціальну реабілітацію люди з фізичними вадами. Галина Леонович розповідає: знайомство з Міньковськими — повністю змінило її життя.
Галина Леонович:
— Я повірила, що можу на автомобілі їздити, і вивчилася на права, і теж керую автомобілем. Коли інваліди бачать таких людей, теж інвалідів, що вони щось роблять, вони теж вірять у себе.
Самі ж Міньковські додають — ніколи не треба скаржитися на життя. І найголовніше — робити добрі справи.
Людмила Горбач, Юлія Саніна, Юрій Фетисов, Волинська область