Герой нашого наступного сюжету після автокатастрофи не міг піднятися з ліжка. Пересісти на візок і реалізувати себе йому допомогли пензлі та фарби. Тепер чоловік організовує виставки в Україні та за її межами. І заохочує до мистецтва таких як він сам. Ольга Чепіль — про дивовижне зцілення.

Він не відходить від своїх картин не лише через любов до мистецтва, а тому, що не може ходити. Після аварії, із травмою спини технік за освітою з відчаю взяв до рук пензель. 8 років малював лежачи. А потім у нього з’явилась віра у творчість. І пензель почав зцілювати.

Юрій Пацан, художник:

— Якщо людина у такому стані займається мистецькою справою то іде реабілітація в організмі. Те, що є якась травма, вона дівається, відходить. Я відчуваю по собі, що у мене виздоровлення йде, не в мінус, а в плюсову сторону. Хорошу.

Юрій, із молодецьким прізвищем Пацан тепер поповнює художні колекції не одного політика та бізнесмена. І не лише в Україні. Він пише білосніжні зими, церкви, селян і барвисту українську осінь. За дідом до фарб тягнеться і маленький онук.

Після свого зцілення мистецтвом Юрій заохочує до творчості не лише рідних, але й таких, як він. В інтернеті листується з інвалідами — і просить брати до рук — спиці, пензлі, дерево та глину.

Дружина Таня — «ноги» Юрія. На частих виставках картин чоловіка — вона самотужки носить та розвішує полотна. Цього разу роботи художника — презентують у студентській галереї.

Вікторія Тьоткіна, завідувач картинної галереї:

— Насколько они теплые, радостные и светлые, что именно такой выставки такого плана нам давно нужно было в картинной галерее, показать такие роботы.

Людину нічим не зламаєш — каже Юрій. Усі життєві негаразди можна барвисто замалювати пензлем. Треба тільки хотіти.