Лозовий край. Село Іза останні двісті років займається лозоплетінням. Там роблять усе — від кошиків до меблів. Справа передається з роду в рід. Навіть діти знають усі її тонкощі. Про старовинну традицію — далі.

На ізянських городах замість овочів садять лозу. Нині якраз зібрали урожай. У дворах кипить робота. Гілки вручну очищають від листочків.

Ольга Орос, майстер із лозоплетіння:

— Дальше вот такі є великі чани, котли називаються і там будемо варити 4 години, буде варитися, звариться, а потом од шкурки чистити.

Очищені гілочки висушують і вже тоді виплітають із них усілякі вироби. Анна Михайлівна лозоплетінням займається сімдесят років.

Анна Бугаш, майстер із лозоплетіння:

— Руки як здорові молоді, так легко, а вже як сякі як мої колінковаті, та вже не мож много робити, бо болять. Мені ніколи ні на вулицю ходити, я все в роботі.

Прабабусі допомагає правнучка Ліля замочує у воді галуззя, щоб не ламалося під час роботи. Дівчина вже й сама навчилася плести денця для кошиків.

— Саме приятно буде, коли сплетеся якусь кошарку, то її дале можна продати, сплести, заробити гроші можна на пустощі.

На продажу виробів із лози одна родина заробляє щомісяця близько п’яти тисяч гривень. Плести тут вміють усе — від маленьких кошиків до диванів і шаф.

Маря Дубляк, майстер із лозоплетіння:

— Ескіз намалюють, шо вони бачать, як їм треба зробити, ми так то робимо. Самі маленькі конфетники, начиная від 3-4 гривні, кінчая меблі є від 1200 гривень і више — до 5 до 10, бесідки так же робимо із лози.

Селяни хваляться — щоб продати вироби, їм навіть їхати нікуди не потрібно. Покупці самі приходять. А вулиці Ізи нагадують великий базар, де продають плетені сувеніри, кошики і навіть меблі.

Алла Матюшок, Марина Коваль, Юрій Ковальов, Новини, Телеканал «Інтер», Закарпаття