Вірші Марини Цвєтаєвої читатимуть сьогодні у різних куточках планети. Поетичний світ згадує зірку «срібного віку» російської поезії. Сьогодні — 120 років від дня народження найжіночнішої російської поетеси. Вона була такою ж нестримною, несамовитою і пронизливою, як і її рядки. А її доля — такою ж складною і трагічною, як сама Росія тих часів.

Це маловідома вистава «Громадянка Цвєтаєва». Про останній день її життя. На сцені чотири жінки, і всі Марини. От тільки роль у кожної своя — матері, дружини, поетеси і громадянки.

Тетяна Цвєткова, актриса, виконавиця ролі Цвєтаєвої-громадянки:

— Одному человеку это сыграть невозможно, поэтому и были они разбиты на 4 части, на 4 ипостаси такие .

Марія Плужникова, актриса, виконавиця ролі матері:

—  И каждая, между прочим, ведет себя по-разному. Например, мать относится к сыну с таким трепетом и любовью, а гражданка и жена говорять: ты чего, ты вообще как себя ведешь.

Складати слова в рими Цвєтаєва почала у 4 роки, в 6 написала перші вірші, у 18 видала збірку. Критики оцінили. В московській квартирі поетеси максимально відтворили атмосферу її життя.

Тут вона пережила і розквіт, і крах. Життя змінилося, коли прийшла революція. Загинула донька, переховується чоловік. Навкруги голод, холод і страх. Але вона лишиться собою.

Цвєтаєва не витримає і поїде з Росії. На довгі 17 років. А коли повернеться знову, не вистоїть і заподіє собі смерть.
Остання за життя збірка вийде ще в Парижі. Потім — забуття. Її поезія зазвучить за кілька десятків років у піснях.

Її слова і сьогодні «беруть за душу» і не відпускають. Навіть ті, хто ніколи не гортав збірок Цвєтаєвої, знають напам’ять її рядки. Вони стали прикрасою кінохітів.

За життя талант Цвєтаєвої недовизнали, недооцінили. Та найжіночніша поетеса Росії це відчувала, тому так і писала — краще її зрозуміють через сто років.

Алла Щоличева, Сергій Килиник, «Новини», ТК «Інтер»