Село з перчинкою — так називають села Велика та Мала Добронь на Закарпатті. Майже усі мешканці вирощують там червоний перець і виготовляють приправу. Для більшості родин продаж цієї спеції — основне джерело прибутку.

Паприка — так називають солодкий червоний перець у Великій Доброні, де мешкають переважно угорці. Десятиліттями його вирощували для власного вжитку, адже без цієї спеції не приготувати жодної національної страви. А п’ятнадцять років тому зметикували — вироблену в домашніх умовах приправу можна ще й вигідно продати.

Еріка Сані, вирощує червоний перець:

— Торік вдалося заробити близько п’ятнадцяти тисяч гривень за сезон. Звісно, перець досить примхлива рослина, любить, щоб і сонце добряче гріло, і щоб води було вдосталь. Тому доводиться увесь час обробляти і поливати, щоб ріс гарним, великим і запашним.

Іван Катон уже зібрав і висушив перець. Тепер готує саму приправу — овочі перемелює на електричному млині.

— Коли працюю з перцем, іншою людиною стаю. Ну, принаймні, колір шкіри точно змінюється. Стаю як індіанець — червоний.

Щоб виготовити сто кілограмів спеції, треба перемолоти сто сорок кілограмів червоного перцю. Заїжджі закупники за кілограм продукту платять до сорока гривень.

— Это перец, солодкий файний мадярський молотий червоний перец.

Сімдесятип’ятилітня Йолана Ференцівна радить, як вибрати якісну приправу. Каже, у неї має бути приємний солодкуватий присмак і запах справжнього перцю.

Йолана Фані, вирощує червоний перець:

— Якісна приправа може стояти цілий рік, головне, щоб у темному прохолодному місці. Ми виготовляємо лише приправу із солодкого перцю, у ньому багато вітаміну С, а гостра паприка не така корисна для здоров’я.

За рік із Малої та Великої Доброні вивозять тонни паприки. Мешканці кажуть — вона користується попитом не лише в Україні, а й в Угорщині та Росії.

Марина Коваль, Юрій Ковальов, Новини, телеканал «Інтер», Закарпаття