Живі скульптури із глини. На Київщині в Обухові скульптор-аматор створює унікальні інсталяції. Їхні герої — люди, що проживають своє власне життя та можуть багато чого розповісти з історії регіону. Розповідає Ольга Сас.

Із правобережної України — Білоцерківщина, Васильківщина, Богуславщина — сюди приїжджали на торги.

Дивлячись на його інсталяції — можна вивчати історію Обухівщини. Тут і ярмарок, і війна, і мандри чумаків. Свої діорами майстер порівнює із театральною сценою. Тільки актори на ній — глиняні.

Сюжетних ліній тут значно більше, ніж у звичайній виставі. Ось тут, наприклад, торгуються за корову, тут продають наїдки, а з іншого боку базару жінка тягне п’яного чоловіка.

Хист до ліплення Юрій Домотенко виявив ще змалечку. З 5 років разом із бабусею робив фігурки з тіста. Першу глиняну скульптуру виліпив майже півстоліття тому. Запевняє — навчався самотужки.

Юрій Домотенко, скульптор:

— Великого ума не треба. Сів і тільки роби, шкреби, шкреби, шкреби і воно тоді саме виходить. Не вийшло — глину перемняв, перемняв, перетер і знов почав.

Він ніколи не розлучає своїх персонажів. Майстер впевнений — кожна фігура має цінність лише в загальній композиції. Саме тому він не дарує свої вироби. Хоча охочих отримати глиняного обухівця — чимало.

В мене буває, що хтось з малих вкраде якусь фігурку. Таке ходить — хоп і вкрав.

Серед усіх фігур немає жодної реальної людини, каже скульптор. Між знайомих шукає лише цікаві риси обличчя та типажі. А під час ліплення герої самі підказують, якою має бути готова робота.

Юрій Домотенко, скульптор:

— Так як кадр — монтуєш, монтуєш, а воно сюди не підходить. Перезнімем, так чи ні? Так і тут. Все воно — кадри міняються, міняються. В такому контексті воно дивиться так, а як туди в діораму вставляєш — воно там не дивиться.

Нині майстер працює над своїм найбільшим проектом — інсталяцією «Хліб». Жити там будуть більше 2 сотень персонажів, які розкажуть про голод у післявоєнні роки.

Ольга Сас, Євген Камінський, Новини, телеканал «Інтер»