Харьковский художник создал свою методику рисования на ощупь (видео)

Дата: 8.10.2012

Харьковский художник создал свою методику рисования на ощупь (видео)

Той, що малює в темряві. Харків’янин Дмитро Дидоренко втратив зір, але не відмовився від мрії стати художником. Він створив власну методику, яка дозволяє малювати навпомацки. За 2 десятиліття, які він живе у повній темряві, чоловік написав близько двох з половиною сотень полотен. Його ім’я занесене в Книгу рекордів планети, а картини виставлені у багатьох музеях світу. Відчути живопис на дотик спробували і наші кореспонденти.

Він з дитинства мріяв бути художником. Та в дев’ятнадцять років під час розкопок на місцях боїв великої вітчизняної підірвався на міні. Лікарі сказали — зір не повернути. Та тодішній студент худпрому руки не опустив. Менш ніж за півроку хлопець змінив звичну акварель на гуаш — і почав малювати. За власною методою.

Дмитро Дидоренко, художник:

— Вся система в том, что нужно для нанесения краски оставить только один маленький фрагментик. Для этого выклеиваются такие лекала. Вот, например, вот это — это ступеньки, на которых будут ребята сидеть.

Його мольберт більше нагадує операційну. А майбутня картина — закритого під великою кількістю паперу хворого. Кожен шматочок паперу — ніби контур для окремих деталей, які художник наносить поролоновим квачиком.

Усі нанесені штрихи художник запам’ятовує, аби не збитися. Щоб не плутатися у відтінках — в окремій коробці — відтінки лише одного кольору. Кожна барва має свій характер, впевнений майстер.

Дмитро Дидоренко, художник:

— Например, ревность — это изумрудное с черным. Если спокойное удивление — это сиреневатый цвет с голубоватым и серебряными звездочками. Отпуск, например, он всегда песочного цвета дыни.

На одне полотно незвичайний художник витрачає до п’ятисот годин роботи. І ось він — момент, коли картина відкривається.

Тут зображена головна площа Москви. А ще на його картинах — шолохівський Тихий Дон і венеціанські гондоли.

Тарас Селіхов, галерист:

— Это что-то уникальное. Тут в какие-то рамки запихнуть невозможно. Я не знаю другого автора, который не сдался, потеряв зрение, продолжал работать, нашел свою технику, совершенно свою, уникальную.

Після закінченого полотна майстер дає собі трохи перепочити. І далі знову за роботу.

Дмитро Дидоренко, художник:

— Человек делится тем, чего у него в достатке. Вот у меня в достатке добра, любви, трудолюбия, человеколюбия, гостеприимства, я этим делюсь.

Юрій Мамон, Світлана Шекера, Олександр Яновський, Новини, ТК «Інтер», Харків

Опубликовать комментарий